Міжгірська громада
Закарпатська область, Хустський район
Логотип Diia
gov.ua місцеве самоврядування України
  Пошук

УСИНОВЛЕННЯ, ОПІКА ТА ПІКЛУВАННЯ НАД ДІТЬМИ

Дата: 14.03.2023 09:59
Кількість переглядів: 298

Усиновлення - це форма опіки над дитиною, яка залишилася без своїх біологічних
батьків. Тільки в даному випадку, діти потрапляють в сім'ю на правах рідної, майже кровної
дитини, а усиновителі стають повноправними батьками.
Попри те, що процедура усиновлення, в цілому, складніше і займає більше часу, вона
дає більше можливостей тим, хто має намір не просто дбати якийсь час про дитину, а
створити свою сім'ю.
Усиновлювачами може бути подружжя. Одну і ту ж дитину не можуть усиновити
особи, які не перебувають у шлюбі між собою. Якщо такі особи проживають однією сім'єю,
суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини. Не можуть бути
усиновлювачами особи однієї статі.
Якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її мати
не перебуває у шлюбі. У випадку, коли дитина має лише батька, вона не може бути
усиновлена жінкою, з якою він не перебуває у шлюбі. Якщо ж такі особи проживають однією
сім'єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини.
Якщо дитина має лише батька або матір, які у зв'язку з усиновленням нвони
втрачають правовий зв'язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловік або одна
жінка.
За наявності кількох осіб, які виявили бажання усиновити одну й ту ж дитину,
подружжя має переважне право на її усиновлення.
В окремих випадках усиновлення дітей - громадян України можуть здійснювати
іноземці. Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України, здійснюється на
загальних підставах (ст. 283 СК України).
Відповідно до ст. 213 СК України таким правом наділений також громадянин
України:
1) В сім'ї якого виховується дитина;
2) Який є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновлюється;
3) Який усиновлює кількох дітей, які є братами, сестрами;
4) Який є родичем дитини.
В окремих випадках усиновлення дітей - громадян України в нашій державі можуть
здійснювати іноземці. Усиновлення іноземцем в Україні дитини, яка є громадянином
України, здійснюється на загальних підставах (ст. 283 СК України).
Дитина, яка є громадянином України, може бути усиновлена іноземцем, якщо вона
перебуває на обліку у Центрі з усиновлення дітей не менше як один рік. До спливу цього
часу усиновлення може бути здійснене, якщо усиновлювач є родичем дитини або дитина
страждає на хворобу, що внесена до спеціального переліку, затвердженого Міністерством
охорони здоров'я України. На усиновлення дитини іноземцем потрібна згода Центру з
усиновлення дітей за умови забезпечення дитині прав в обсязі не меншому, ніж це
встановлено законами України.
Дитина може бути усиновлена іноземцем, якщо протягом одного року з моменту
взяття її на облік у Центрі з усиновлення дітей не виявилося громадянина України, який
бажав би її усиновити або взяти під опіку чи піклування до себе в сім'ю.
Преважне право на усиновлення дитини - громадянина україни мають іноземці, які є:
1) Родичами дитини;
2) Громадянами держав, з якими Україна уклала договір про надання правової
допомоги.
За усиновленою дитиною зберігається громадянство України до досягнення нею
вісімнадцяти років. Вона має право на збереження своєї національної ідентичності
відповідно до Конвенції про права дитини, інших міжнародних договорів.
Згідно з чинним законодавством не всі особи мають право на усиновленя дітей. опіка
піклування усиновлення патронат.

Відповідно до ст. 212 СК України не можуть бути усиновлювачами особи, які:
1) Обмежені у дієздатності;
2) Визнані недієздатними;
3) Були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасоване або визнане
недійсним з їхньої вини;
4) Позбавлені батьківських прав, якщо ці права не можуть бути поновлені;
5) Перебували на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркотичному
диспансері;
6) Зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
7) Не мають постійного місця проживання та постійного заробітку;
8) Страждають на хворобу, перелік яких затверджений Міністерством охорони
здоров'я України.
Окрім зазначених, не можуть бути усиновлювачами інші особи, якщо буде
встановлено, що їх інтереси суперечать інтересам дитини, яку вони усиновлюють.
Згода на усиновлення усиновлювача та дитини є необхідною умовою усиновлення.
Але окрім зазначених, законом передбачено ще ряд важливих умов, дотримання яких є
необхідним для здійснення усиновлення.
Як правило, усиновлюються діти, які не мають батьків. Факт відсутності батьків у
дітей, які підлягають усиновленню, посвідчується Свідоцтвом про смерть обох батьків або
рішенням суду про оголошення їх померлими. Але досить часто усиновлюється дитина, яка
має одного або й обох батьків. За таких обставин усиновлення дитини здійснюється за
вільною згодою її батьків. Згода батьків на усиновлення дитини має бути безумовною і може
надаватися ними лише після досягнення дитиною двомісячного віку.
Закон застерігає про недопустимість плати за згоду батьків на усиновлення їх дитини.
Угода про надання усиновлювачем плати за згоду на усиновлення дитини батьками,
опікунами чи іншими особами, з якими вона проживає, є нікчемною (ст. 217 СК України).
Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом.
Якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на усиновлення,
потрібна згода їхніх батьків.
Мати чи батько дитини мають право відкликати свою згоду на усиновлення до
набрання чинності рішенням суду про усиновлення. Лише в окремих випадках закон
дозволяє проведення усиновлення без згоди батьків дитини (ст. 219 СК України).
Так, усиновлення дитини провадиться без згоди батьків, якщо вони:
1) невідомі;
2) визнані безвісно відсутніми;
3) визнані недієздатними;
4) позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється.
Без згоди повнолітніх батьків усиновлення дитини може бути проведено, якщо судом
буде встановлено, що вони, не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних
причин, не виявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не
утримують її.
В силу ст. 220 СК України на усиновлення дитини одним із подружжя потрібна
письмова згода другого з подружжя, засвідчена нотаріально. Таким чином, згода на
усиновлення дитини другого з подружжя є окремою умовою здійснення усиновлення.
Усиновлення дитини може бути проведено без згоди другого з подружжя, якщо він визнаний
безвісно відсутнім, недієздатним, а також за наявності інших обставин, що мають істотне
значення. Чоловік, дружина можуть також усиновити дитину без згоди другого з подружжя у
разі встановлення режиму окремого проживання подружжя (ст. 120 СК України).
На усиновлення дитини, над якою встановлено опіку або піклування, як і на
усиновлення дитини, над батьками якої встановлено опіку або піклування, потрібна
письмова згода опікуна або піклувальника незалежно від згоди батьків.
Якщо опікун або піклувальник не дав згоди на усиновлення дитини, така згода може
бути дана органом опіки та піклування. Якщо суд встановить, що усиновлення дитини

відповідає її інтересам, воно може бути проведене без згоди опікуна, піклувальника або
органу опіки та піклування.
Відповідно до ст. 222 СК України в разі усиновлення дитини, яка не має батьків і
перебуває у закладі охорони здоров'я або у навчальному закладі, потрібна письмова згода
цього закладу. Без згоди закладу охорони здоров'я, навчального закладу усиновлення може
бути проведене, якщо суд встановить, що воно відповідає інтересам дитини.
Справи про усиновлення дітей, які проживають на території України, розглядаються
районним (міським) судом за місцем проживання усиновлюваної дитини або за місцем
проживання заявника (ст. 265-1 ЦПК України). Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до
суду заяву про усиновлення (додаток №1). Форма такої заяви - письмова, а її зміст повинен
відповідати вимогам ст. 265-2 ЦПК України. Подання заяви через представника не
допускається.
До заяви додається висновок органу опіки і піклування про доцільність усиновлення
та відповідність інтересам дитини, а у разі усиновлення одним з подружжя також письмова
згода на це другого з подружжя. Іноземними громадянами до заяви додається також дозвіл
Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України.
Заявник (заявники) у разі зміни свого рішення може відкликати заяву про
усиновлення. Така заява може бути відкликана особисто заявником (заявниками) до
набрання чинності рішенням суду про усиновлення.
За результатами розгляду заяви про усиновлення суд постановляє
рішення. Постановляючи рішення про усиновлення дитини, суд враховує обставини, що
мають істотне значення, зокрема:
а) стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її
сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини;
б) мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину;
в) мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише
один із подружжя подав заяву про усиновлення;
г) взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як
довго ця особа вже опікується дитиною;
д) особу дитини та стан її здоров'я;
е) ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити. При дотриманні всіх умов,
встановлених СК України (бажання усиновлювача;
є) згода дитини;
ж) згода іншого з подружжя; згода батьків дитини; згода опікуна, піклувальника;
згода закладу охорони здоров'я або навчального закладу), здатності особи, яка бажає
усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови її життя суд постановляє
рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про усиновлення, відносяться на
рахунок заявника (заявників).
Постановляючи рішення про усиновлення повнолітньої особи, суд враховує мотиви,
на підставі яких особи бажають усиновлення, можливість їхнього спільного проживання, їх
сімейний стан та стан здоров'я, а також інші обставини, що мають істотне значення. Суд не
може відмовити особі в усиновленні на тій підставі, що вона вже має або може народити
дитину (ст. 224 СК України).
Усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про
усиновлення. Для внесення змін до акта про народження усиновленої дитини копія рішення
суду надсилається до відділу реєстрації актів цивільного стану за місцем винесення рішення,
а в справах про усиновлення дітей іноземними громадянами - також до Центру по
усиновленню дітей при Міністерстві освіти України.
За бажанням усиновлювача державний орган реєстрації актів цивільного стану видає
на підставі рішення суду Свідоцтво про усиновлення.
Так зване "повне" усиновлення, на яке зорієнтоване чинне законодавство, передбачає
створення для дитини іншого родинного середовища. Закономірним у більшості випадків є
прагнення усиновлювачів до того, щоб ніхто, у тому числі й сам усиновлений, не знали, що

усиновлювачі не є його рідними батьками. Тому закон закріплює право на таємницю
усиновлення і передбачає ряд заходів, які її забезпечують.
Стаття 226 СК України гарантує особі право на таємницю перебування на обліку тих,
хто бажає усиновити дитину, пошуку дитини для усиновлення, подання заяви про
усиновлення та її розгляду, рішення суду про усиновлення.
Особи, яким у зв'язку з виконанням службових обов'язків доступна інформація щодо
усиновлення (перебування осіб, які бажають усиновити дитину. На обліку; пошук ними
дитини для усиновлення; подання зачви про усиновлення; розгляд справи про усиновлення;
здійснення нагляду за дотриманням прав усиновленої дитини тощо), зобов'язані не
розголошувати її, зокрема й тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним.
Усиновлена дитина також має право на таємницю факту її усиновлення. В тому числі
й від неї самої. Лише по досягненні чотирнадцяти років усиновлена дитина має право на
одержання інформації щодо свого усиновлення.
Опіка - це прийом у свою сім'ю дитину, але без придбання прав батьків. Тобто,
опікуни беруть на себе обов'язок щодо забезпечення дитини, представляють її інтереси, але в
цілому їх дії обмежені і строго контрольовані. Наприклад, опікуну доведеться надавати звіт
про використання майна дитини і про грошові витрати на її утримання органу опіки.
Дитина буде перебувати під опікою тільки до 18 років. Після настання повноліття,
дитина і опікун стають один одному чужими, незалежними один від одного людьми.
Опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і
майнових прав та інтересів малолітніх та неповнолітніх осіб.
Опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими
батьківського піклування, і є однією з сімейних форм влаштування таких дітей (поряд з
усиновленням, влаштуванням у прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу).
Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, піклування –
над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також
судом у випадках, передбачених частинами 3, 4 статті 60 Цивільного кодексу України.
Опіка, піклування над дітьми встановлюється до повноліття дитини (якщо батьки
померли, покинули дитину, не можуть піклуватись про дитину за станом здоров’я тощо) або
на визначений термін (батьки відбувають покарання за скоєння злочину, перебувають під
слідством тощо).
Порядок організації опіки і піклування в Україні визначається: Конституцією України
(ст. 51, 52); Сімейним кодексом (ст. 243 – ст. 251); Цивільним кодексом (ст. 55 – ст. 79), а
також низкою законів України та підзаконних актів.
Опікуном, піклувальником призначається переважно особа, яка перебуває у сімейних,
родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними,
можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника.
Згідно статті 244 Сімейного кодексу України, опікуном, піклувальником дитини може
бути за її згодою повнолітня дієздатна особа.
При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування
враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а
також бажання самої дитини.
Якщо на опікунство претендує декілька осіб, то перевага надається:
1.    Родичам дитини (незалежно від місця проживання);
2.    Cім’ї, в якій дитина проживала на момент виникнення питання про встановлення опіки
(піклування).
Не може бути опікуном, піклувальником дитини особа, яка зловживає спиртними
напоями, наркотичними засобами, особа, позбавлена батьківських прав, а також особа,
інтереси якої суперечать інтересам дитини.
У разі призначення опікуна, піклувальника враховується бажання дитини-сироти та
дитини, позбавленої батьківського піклування. Бесіда з дитиною проводиться працівником
служби у справах дітей з урахуванням її віку, обставин, за яких вона втратила батьківське

піклування, не принижуючи гідність дитини та осіб, які виявили бажання взяти її під опіку,
піклування.
З питань встановлення опіки та піклування потрібно звертатись до органу опіки та
піклування за місцем проживання дитини або особи, яка виявила бажання стати опікуном,
піклувальником.
На початку повномасштабного вторгнення в Україні усиновлення призупинили,
оскільки не завжди була можливість отримати достовірну інформацію про статус батьків.
Крім того, деякі суди, які мали ухвалювати рішення щодо усиновлення дитини за місцем її
проживання, не мали змогу це робити.
Зараз усиновлення можливе на територіях України, де не ведуться бойові дії. Діти, які
перебувають на тимчасово окупованій території, братимуться на облік з усиновлення після
відновлення діяльності місцевих органів влади. Крім того, в уряді працюють, щоб спростити
його процедуру в умовах війни.
Через портал "Дія" уже можна отримати консультацію з усиновлення.
Іноземні громадяни від початку повномасштабної війни в Україні не мають право на
усиновлення чи опіку українських дітей. Координаційний штаб з питань захисту прав дітей
спільно з МЗС повідомили про це уряди держав, до яких масово евакуювалися українські
діти.
З початком повномасштабної війни спростили процедуру опіки, але тільки для рідних
і для найближчих з кола сім’ї дитини. 
Для того, щоб українська родина отримала опіку над дитиною, необхідно звернутися
до місцевої Служби захисту дітей та зібрати необхідні документи, чия кількість стала
меншою.  
Зокрема, людина з кола родичів, яка бажає взяти дитину під опіку, але не має змогу
надати довідку про несудимість, могла написати заяву про те, що вона не судима. 
Заява засвідчуватиме, що особа несе відповідальність за надану інформацію про себе.
Таке спрощення ввели, оскільки в умовах війни не завжди є доступ до відповідних
реєстрів. 
У разі виникнення додаткових питань, звертайтесь до сектору Міжгірське бюро
правової допомоги Хустського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової
допомоги (смт. Міжгіря , вул. Шевченка,97 Т/Ф: (03146) 2-30-60, 097-921-13-34, E-mail:


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь